Литтєвий штучний камінь.

Великий російський хімік А. Берлін в 1967 році теоретично обґрунтував, що міцнісні властивості полімерів можуть в десятки і сотні разів перевершувати міцність сталі, ніж сильно підстьобнув ентузіазм впроваджувачів. Сучасна наука, як раз і використовує кращі якості природних і штучних матеріалів, які в симбіозі, в так званих композитах, можуть багаторазово перевершувати первинні властивості окремо взятого вихідної сировини.

Найбільш яскравим прикладом такого синергічного ефекту може служити композит – литтєвий штучний камінь. Тут змішання мінеральної основи і полімерного сполучного призвело до створення практично революційного матеріалу – штучного литого каменя (литтєвий мармур, литтєвий граніт).

Литтєвий мармур вийшов по стійкості на стирання вище мармуру, з ударної стійкості вище граніту, але на відміну від них втратив природні пористість за рахунок полімерної зв’язки і не боїться фільтрації в себе води, забруднень, запахів, агресивних рідин і т. п. Полімерне сполучне одне з найбільш дорогих і екологічних матеріалів, використовується у виробництві сантехніки і багато чого іншого, застосовується навіть для виробництва замінників людських органів. На відміну від натурального литтєвий мармур теплий і приємний на дотик.

Звичайно, натуральні камені мають безсумнівне чарівність і шарм. Деякі зрізи можна роздивлятися годинами, але якщо знати, що кожна колірна смужка утворена неоднорідним шаром матеріалу, в основному з мікротріщинами, а йому треба «працювати» у ванній кімнаті або в місці вирізу під кухонну плиту, та ще й з постійними циклами нагрівання-охолодження, то починаєш розуміти класика: «… знання породжує смуток».

Хочеться підвести підсумок, не претендує на експертну оцінку: якщо б Пігмаліон сьогодні вибирав матеріал для виготовлення Галатеї, він би все ж зупинився на литьевом мармурі. В ньому більше пластики і тепла, а Галатея була б більш сучасною і стильною…